Почути слова лікаря «У вашої дитини – рак» дуже страшно. Наскільки виліковними є онкологічні захворювання, які види раку найчастіше виявляють саме у дітей, які симптоми мають насторожити батьків та спонукати їх негайно звернутися до лікаря розповідає дитячий гематолог-онколог медичного центру «Vise clinic», кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії ІФНМУ, експерт з питань дитячої онкології та гематології при ДОС ОДА Зоряна Вовк.
Зоряно Василівно, наскільки страшно для батьків, якщо ми говоримо про маленьких пацієнтів, почути слова лікаря, що у дитини онкологічне захворювання?
Це дуже тяжкі слова. Коли ми вже знаємо про діагноз, бачимо по аналізах, або на УЗД-дослідженні, що присутня онкологічна проблема, то стараємося сказати про це якомога обережніше, тому що батькам важко почути ці слова. Коли ми говоримо про даний діагноз, існують певні стадії сприйняття. Спочатку жодна людина, особливо батьки, не можуть сприйняти цей діагноз, ставлять його під сумнів, мають надію, що все зовсім по-іншому. З часом до їхньої свідомості доходить інформація. Ми працюємо командою, всі лікарі стараються повідомити про діагноз разом, буває, що підключаємо психологів.
Має виникнути довіра до нас і розуміння, що ми – на їхньому боці, що ми все розуміємо, бо лікарі теж батьки, і у кожного з нас болить серце за дитину. Знаєте, це ніби й поширена фраза, що чужих дітей не буває, особливо маленьких, але це дійсно так. Будь-які діти – це діти, кожного хочеш пригорнути. Тому ми розуміємо, що треба працювати, проблему треба вирішувати.
Як найчастіше виявляють онкологію у маленьких пацієнтів? Дитину приводять чи приносять на профілактичний огляд? Чи мають бути вже якісь виражені симптоми?
Знаєте, все по-різному відбувається. Як правило, це випадкова знахідка. Найчастіше, в дитини падає гемоглобін, дитина бліденька, батьки вирішують зробити аналіз і ми знаходимо цю проблему. Як правило, першими діагноз бачать працівники лабораторії, вони нам дзвонять, попереджають нас, що виникла підозра на таке або таке захворювання і тоді ми починаємо обстежувати дитину.
Батькам про діагноз кажемо тоді, коли повністю впевнені в ньому. Про підозри ми не говоримо, бо така розмова приносить багато болю і страхів.
Чи буває, що поступають діти із запущеними випадками? Чи все ж таки вдається виявити хворобу на ранньому етапі?
Запущені випадки бувають, але надзвичайно рідко. Все-таки батьки ставляться до дітей відповідально. Як правило, на обстеження приходять перед поступленням до школи чи дитячого садочка, приходять здати аналізи.
У засобах масової інформації зараз дуже багато інформації про те, що треба робити, аби дитина була здоровою. І батьки користуються цією інформацією.
Найпоширеніше онкологічне захворювання серед дітей – гострий лімфобластний лейкоз. А його достатньо добре видно по аналізах.
Мушу сказати, що на огляди до гематолога люди приходять достатньо активно. Років 3-4 тому не було такого напливу, люди так ретельно не стежили за здоров’ям. Зараз із невеличкими відхиленнями у аналізах уже приходять. Трохи важче з підлітками, їх заставити щось робити – трохи важко. Вони поступають до лікарів із трохи складнішими ситуаціями. З малюками простіше, бо батьки їх приводять при перших підозрах на зміни в здоров’ї.
Ви сказали, що у дитини падає гемоглобін, дитина бліденька. Які ще можуть бути основні симптоми, які мали б насторожити батьків і спонукати їх привести дитину для профілактичного огляду у гематолога?
Загальна слабість. Діти – це заряджені батарейки. Неможливо, аби дитина спокійно сіла і довго так сиділа. Це дуже рідкісна історія. Діти дуже активні по своїй природі. І коли дитина каже про загальну слабість, наявна в’ялість, дитина хоче часто спати, вона дратівлива, це має викликати занепокоєння.
Дитину треба відвести до медичного закладу і зробити аналізи, щоб зрозуміти причину такої поведінки. Маленька дитина не може бути в’ялою, це неприродно для неї.
Наступне, на що варто звертати увагу, це бліда шкіра. А ще, коли діти відмовляються від їди, мають дуже поганий апетит. По зовнішньому вигляді ми бачимо збільшений животик, а ще насторогу викликають синці. Велика кількість синців, гематоми великого розміру по тілі повинні насторожувати. Серед симптомів – носові кровотечі, якщо вони тривають понад 10 хвилин. Ще один із симптомів, збільшення лімфатичних вузлів. Якщо дитина захворіла, одужала, але лімфатичні вузли залишаються збільшеними понад 2 тижні, це привід піти до лікаря.
Ще одна з ознак – болі в кістках. Саме не в суглобах, а в кістках, в основному болять гомілки, стегна. Ці болі мали би насторожувати і при них дуже бажано звернутися до лікаря, зокрема, до гематолога або онкогематолога.
Як потрапити на прийом до лікаря-гематолога?
Є два шляхи потрапити на прийом до лікаря-гематолога. Перше, треба піти до сімейного лікаря, який зробить скерування на консультацію до гематолога. Звичайно, можна піти до гематолога і в ургентному порядку, оминаючи сімейного лікаря. Але бажано так не робити. Якщо пацієнт приходить до гематолога, бажано мати з собою, бодай би, загальний аналіз крові, тобто, гемограму. Це педіатр виписує електронне направлення на безкоштовний аналіз. Можна просто подзвонити до сімейного лікаря, попросити про скерування до гематолога.
Якщо батьки побачили щось із згаданих Вами симптомів, захвилювалися, то який огляд, які аналізи призначає сімейний лікар, що саме на первинній ланці може показати наявну онкологію?
Є різні види онкології. Деяку ми можемо побачити по загальному аналізу крові, по коагулограмі, тобто, по згортанню крові. А є такі, які можна побачити на УЗД. Це вже інша історія.
Тобто, має бути первинний огляд педіатра, коли він оглядає дитину, бачить, чи є якісь відхилення, призначає загальний аналіз крові, коагулограму, і якщо бачить відхилення, відправляє на консультацію до гематолога.
Ви казали, що на першому місці серед раку – лейкоз. Можете означити інші найчастіші види раку, які трапляються в дітей?
На першому місці – лейкемія. На другому – онкологічне захворювання кісток. Третя група – це нейробластоми, тобто онкологічне захворювання нервів. На четвертому місці – нефробластоми, це рак нирок.
До речі, рак нирки – специфічний, проявляється тим, що у дитини сеча набуває червоного забарвлення. Це моментальна ознака звернення до лікаря. Якщо дитина попісяла кров’ю, коли би це не сталося, вдень, вночі, в суботу-неділю, дитину негайно треба везти до лікаря, в ургентному порядку на приймальний покій лікарні.
У якому віці діти можуть хворіти на рак? Чи існують якісь рамки вікових категорій?
Так, для кожного захворювання існує своя вікова категорія. Якщо говорити про лейкози, то
найчастіше вони виникають від 3 до 6 років. Нефробластоми – від року до 2 років. Раки нервових закінчень бувають від народження і до 6 років. Якщо ж ми говоримо про раки лімфатичних вузлів, це десь з 12 років до 16-ти.
Якщо ми говоримо про онкологію в дітей, наскільки рак виліковний? Наскільки дитина має шанс на повне одужання?
Відсоток досить великий. Кожного року цей відсоток, скажімо так, укріплюється і потрошки зростає.
Якщо ми говоримо про гострий лімфобластний лейкоз, відсоток виліковування – близько 85%. Це достатньо великий відсоток виживання і повного одужання, з тим, що потім діти ведуть повноцінне життя.
Гострий мієлолейкоз – 50% пацієнтів виживає. Один з найкращих показників виживання – рак лімфатичних вузлів. При ньому практично 99% дітей виживає. Тобто, в дитячому віці онкологія – це та патологія, яка добре лікується. Так, вона тяжко лікується, довго лікується, але вона добре лікується.
Зараз в медицині дуже хороші успіхи, є багато різних препаратів. Крім хіміопрепаратів, які використовують, застосовують імунотерапію. Це вже добре, адже менша кількість введень ліків, а якість краща. Діти не втрачають волосся під час лікування. Наука йде вперед, і наука працює на медицину і на здоров’я дітей.
