Дитина постійно дихає ротом, хропе, має часті отити… Вам необхідно пройти обстеження у лікаря отоларинголога, адже у дитини можуть бути збільшені аденоїди. Що таке аденоїди, чи обов’язково їх видаляти в дитинстві, як відбуваються такі операції та які міфи існують навколо цієї теми? Про це та інше розповідає дорослий та дитячий лікар-отоларинголог медичного центру VISE clinic Світлана Гнатишак.
Світлано Йосипівно, що таке аденоїди?
Аденоїди – це лімфоїдна тканина, яка розташовується на задній стінці носоглотки і є частиною імунної системи. Зазвичай вони допомагають організму реагувати на подразники, такі як віруси або бактерії. Проблеми з ними виникають тоді, коли аденоїди надмірно збільшуються і починають заважати нашому нормальному носовому диханні.
Тобто, в принципі, аденоїди є корисними в організмі?
Вони є частина імунної системи дитини, яка бере участь у місцевому захисті дихальних шляхів.
Чому аденоїди збільшуються?
Збільшення аденоїдів зазвичай має багатофакторну природу. Найчастіше це поєднання частих вірусних інфекцій, бактеріального запалення, алергічного риніту та факторів навколишнього середовища, зокрема пасивного куріння. У відповідь на постійну стимуляцію лімфоїдна тканина глоткового мигдалика збільшується. Найчастіше це спостерігається у дітей віком 3-7 років, а після 10-12 років аденоїдна тканина поступово зменшується
Які існують міфи щодо аденоїдів?
Дуже часто до мене приходять батьки, які мають певні стереотипні думки щодо аденоїдів, які побутують в суспільстві.
Перший стереотип: аденоїди є у всіх дітей, тому їх не потрібно лікувати.
Лімфоїдна тканина носоглотки є у всіх дітей і сама по собі не є патологією. Проблемою аденоїди стають тоді, коли їх збільшення починає порушувати носове дихання, сон, слух або спричиняє часті отити
Також часто кажуть, що аденоїди діагностуємо, тільки по симптомах
Зазвичай симптоми дуже важливі для діагностування, але для лікаря золотим стандартом для огляду, визначення і встановлення діагнозу гіпертрофії глоткового мигдалика є ендоскопічне обстеження носоглотки.
Тільки ендоскопом ми можемо побачити об’єм лімфоїдної тканини, визначити ступінь самих аденоїдів, і відповідно чітко поставити діагноз гіпертрофії глоткового мигдалика.
Дуже часто батьки вважають: якщо у дитини зелені соплі, це все через аденоїди і лікувати їх не треба.
Зелені виділення з носа не завжди означають аденоїди або бактеріальну інфекцію. Колір слизу сам по собі не є критерієм для встановлення діагнозу. Причинами можуть бути вірусні інфекції, бактеріальне запалення, алергічний риніт або гіпертрофія аденоїдів. Саме тому важливо не лікувати лише «зелені соплі», а встановити причину порушення носового дихання та виділень.
Дуже часто батьки вважають, що при аденоїдах потрібні антибіотики. Зазвичай – ні. Антибактеріальна терапія потрібна лише тоді, коли є ознаки бактеріальної інфекції. У більшості випадків у дітей переважають вірусне або хронічне запалення, при яких антибіотики неефективні. Неконтрольоване використання антибіотиків, може сприяти розвитку антибіотикорезистентності — стану, коли бактерії стають нечутливими до лікування.
При гіпертрофії аденоїдів застосовують як консервативне, так і хірургічне лікування. У багатьох випадках першим етапом є медикаментозна терапія, зокрема інтраназальні кортикостероїди, які допомагають зменшити запалення, набряк і прояви обструкції. Тактика лікування визначається після ендоскопічного огляду носоглотки. Якщо консервативне лікування неефективне або у дитини є виражене порушення носового дихання, апное уві сні, часті отити, зниження слуху чи формування неправильного прикусу, тоді розглядається оперативне – аденотомія.
Які симптоми мають насторожити батьків і підказати їм, що у дитини збільшилися аденоїди?
Я б хотіла розказати про так звані «червоні прапорці», на що потрібно звернути увагу батькам дітей, щоб запідозрити аденоїди. Насамперед, коли дитина постійно дихає ротом, навіть уві сні. Коли дитина спить і є короткочасні зупинки дихання. Це такий званий апное синдром. Коли в дитини дуже часто виникають отити. Коли є значна закладеність носу і гунявість, але при цьому немає ні температури, ні ознак якогось вірусного захворювання. Також у деяких дітей тривале порушення носового дихання може впливати на формування лицевого скелета та прикусу. У таких випадках важливо не лише звернутися до стоматолога чи ортодонта, а й пройти огляд у ЛОР-лікаря.
Ми згадали, що іноді маленьким пацієнтам призначають хірургічне втручання. Як відбувається ця операція?
До лікаря приходять батьки, особливо, якщо ми говоримо про людей віком 40+, в них ще є травматичний досвід болючого видалення аденоїдів в їхньому дитинстві.
Насправді зараз підхід до видалення аденоїдів змінився кардинально. Сучасна аденотомія суттєво відрізняється від методик, які використовували багато років тому. Сьогодні у дітей операцію переважно проводять під загальною анестезією, тому дитина не відчуває болю чи психологічного стресу під час втручання. Часто використовується ендоскопічний контроль, який дозволяє хірургу точно бачити операційне поле. Однією із сучасних методик є холодноплазмова аденотомія (коблація), яка дає змогу мінімізувати травматизацію тканин і знизити ризик кровотечі. У більшості випадків дитина повертається додому вже в день операції, а відновлення проходить відносно легко.
Якщо ігнорувати аденоїди у дитини, які можуть бути наслідки? Тобто якщо батьки або вперто не помічають ці сигнали, або коли дитина приходить на якийсь профогляд до лікаря, і батьки просто не хочуть жодних лікувань аденоїдів. Що відбувається тоді?
Якщо тривалий час ігнорувати виражене збільшення аденоїдів, це може впливати не лише на носове дихання, а й на сон, слух та правильне формування лицевого скелета дитини. Через постійне ротове дихання з часом можуть формуватися порушення прикусу та так званий аденоїдний тип обличчя. Крім того, аденоїди часто порушують вентиляцію середнього вуха, через що у дітей виникають секреторні отити та погіршення слуху. Батькам варто звертати увагу на хропіння, неспокійний сон, втому, неуважність і постійну закладеність носа, навіть якщо дитина не скаржиться напряму.
