Восени та взимку питання вітаміну D стає особливо актуальним. Менше сонячного світла, коротший день, більше часу в приміщеннях – і багато людей замислюються, чи не варто додати до щоденного раціону відповідну добавку. Батьки також часто запитують, чи потрібно давати вітамін D дітям, чи варто перевіряти його рівень за допомогою аналізу крові та яка кількість є безпечною.
Водночас навколо цього вітаміну існує чимало міфів. Його називають засобом для зміцнення імунітету, профілактики застуд, покращення настрою та навіть боротьби з хронічною втомою. Але що з цього підтверджено науковими дослідженнями?
Про роль вітаміну D, особливості його профілактичного прийому в дорослих і дітей та ситуації, коли справді потрібне лабораторне обстеження, розповідає сімейний лікар медичного центру VISE clinic.
Для початку поясніть, чому вітамін D настільки важливий для організму? Які функції він виконує?
Вітамін D – це жиророзчинна речовина, яка відіграє важливу роль у роботі багатьох систем нашого організму. Основною його функцією є – регуляція обміну кальцію та фосфору. Він допомагає засвоювати кальцій у кишківнику, підтримує нормальну мінералізацію кісткової тканини та забезпечує належне функціонування м’язів.
У дитячому віці це особливо важливо, адже організм активно росте, формується скелет і розвивається опорно-руховий апарат. Тривалий виражений дефіцит вітаміну D може призводити до рахіту – порушення мінералізації кісток, що впливає на їхню міцність і правильний розвиток.
У дорослих значний дефіцит може спричиняти остеомаляцію – недостатню мінералізацію кісткової тканини. Що у свою чергу призведе до м’язової слабкості та болю у кістках.
Вітамін D бере участь і в регуляції роботи імунної системи. Є дослідження, що вказують на те, що вітамін D стимулює клітини імунної системи виробляти так звані «захисні білки» для боротьби з вірусами та бактеріями. Вітамін Д запобігає розвитку сильних запальних чи алергічних реакцій.
Тому основне завдання – забезпечити організм достатньою кількістю вітаміну D, а не намагатися досягти максимально високих показників у крові.
Чому восени та взимку так багато говорять про дефіцит вітаміну D? Чи справді в цей період його бракує більшості людей?
Основним природним джерелом вітаміну D є його синтез у шкірі під дією ультрафіолетового випромінювання спектра UVB. Однак слід пам’ятати, що таке утворення вітаміну D в організмі є недостатнім. Крім того, певну кількість ми отримуємо з їжею.
Восени та взимку інтенсивність UVB-випромінювання зменшується, світловий день стає коротшим, а люди частіше перебувають у приміщеннях. Усе це може ще додатково знижувати природне утворення вітаміну D у шкірі.
До харчових джерел належать жирна морська риба, зокрема лосось, оселедець і скумбрія, яєчні жовтки, печінка, а також продукти, додатково збагачені вітаміном D.
Проте не можна стверджувати, що кожна людина восени або взимку обов’язково має дефіцит. Ризик залежить від багатьох чинників: особливостей харчування, способу життя, віку, стану здоров’я, маси тіла та здатності організму засвоювати поживні речовини.
Важливо також розуміти, що перебування на сонці не є універсальним способом профілактики дефіциту. Не варто рекомендувати тривале перебування під прямими сонячними променями або відмову від сонцезахисних засобів заради синтезу вітаміну D. Це може збільшувати ризик пошкодження шкіри.
Чи потрібно всім здавати аналіз на вітамін D? Кому справді варто перевірити його рівень?
Для того щоб орієнтуватись чи є у Вас дефіцит вітаміну D, потрібно зробити аналіз крові на визначення 25-гідроксивітаміну D. Чи потрібно робити це рутинно у дорослому віці?
Існують стани, коли таке дослідження є необхідним. Наприклад:
- захворювання кісткової тканини, зокрема остеопороз або підозра на остеомаляцію;
- порушення всмоктування поживних речовин, целіакія, запальні захворювання кишківника;
- перенесені баріатричні операції;
- хронічні захворювання нирок або печінки;
- стани, що впливають на обмін кальцію та фосфору;
- тривалий прийом окремих препаратів, які можуть порушувати метаболізм вітаміну D;
- клінічні ознаки, що можуть свідчити про виражений дефіцит.
У дітей приводом для додаткового обстеження можуть бути порушення росту, деформації кісток, м’язова слабкість, судоми або інші ознаки порушення кальцієво-фосфорного обміну.
Батьків особливо цікавить питання профілактики. Чи потрібно давати вітамін D дітям, навіть якщо вони добре почуваються та нормально розвиваються?
Так, але рекомендації залежать від віку дитини.
Для немовлят профілактика має особливе значення. Згідно з міжнародним консенсусом щодо профілактики аліментарного рахіту, усім дітям від народження до 3 років рекомендовано отримувати 400-600 МО вітаміну D щодня. Це стосується як дітей на грудному вигодовуванні, так і тих, які отримують суміш.
Якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні, потрібно враховувати кількість вітаміну D у суміші. Це Ви можете проговорити із своїм педіатром чи сімейним лікарем.
Водночас це не означає, що всім дітям потрібно самостійно призначати однакову дозу препарату. Сімейний лікар або педіатр має врахувати вік, раціон, особливості харчування, супутні захворювання та інші джерела надходження вітаміну D.
Ще один важливий момент: здоровим дітям без факторів ризику не рекомендується регулярно здавати аналіз на 25(OH)D лише для контролю профілактичного прийому. Основна мета – попередити дефіцит і рахіт, а не постійно відстежувати лабораторні показники.
А як щодо дорослих? Чи варто приймати вітамін D профілактично, якщо немає підтвердженого дефіциту?
Тут важливо розрізняти забезпечення добової потреби організму та прийом додаткових високих доз.
Для більшості здорових дорослих віком до 70 років рекомендоване добове надходження вітаміну D становить 600 МО (15 мкг), а після 70 років – 800 МО (20 мкг). Це загальна кількість із їжі та добавок, а не обов’язкова доза препарату для кожного.
У настанові Endocrine Society 2024 року не рекомендується здоровим дорослим віком до 75 років без спеціальних показань приймати додаткові дози понад рекомендовану добову норму. Для людей віком від 75 років розглядається доцільність емпіричного прийому вітаміну D у помірних щоденних дозах.
Окремо варто згадати вагітних жінок. Під час вагітності потреба в належному забезпеченні вітаміном D залишається важливою, а настанова Endocrine Society підтримує його емпіричне додавання. Дозу слід узгодити з лікарем з урахуванням складу пренатальних комплексів, щоб уникнути дублювання.
Отже, здоровій дорослій людині не потрібно автоматично починати прийом високих доз вітаміну D з настанням холодного сезону. Водночас важливо стежити, щоб добова потреба надходила з харчування та, за необхідності, добавок.
Чи можна визначити дефіцит вітаміну D за самопочуттям? Які симптоми мають насторожити?
На жаль, за самими лише симптомами встановити дефіцит неможливо. Часто він узагалі не має специфічних проявів і виявляється випадково під час обстеження з інших причин.
За вираженого дефіциту можуть виникати м’язова слабкість, біль у кістках, дискомфорт у м’язах, підвищена втомлюваність. У дітей можуть спостерігатися порушення мінералізації кісток, затримка моторного розвитку, деформації нижніх кінцівок та інші прояви рахіту.
Проте важливо не приписувати кожну втому, сонливість, часті застуди чи поганий настрій нестачі вітаміну D. Такі симптоми можуть мати багато причин: від порушень сну й анемії до захворювань щитоподібної залози та інших станів.
Тому якщо людина тривалий час почувається погано, правильним рішенням буде звернутися до сімейного лікаря. Після розмови, огляду та оцінки симптомів лікар визначить, які обстеження справді потрібні.
Чи можна нашкодити організму надмірним прийомом вітаміну D? Яких помилок варто уникати?
Так. Вітамін D є жиророзчинним, тому його надлишок може накопичуватися в організмі. Надмірне споживання добавок здатне спричинити гіперкальціємію – підвищення рівня кальцію в крові.
Це може супроводжуватися нудотою, блюванням, закрепами, вираженою спрагою, частим сечовипусканням, слабкістю. У тяжких випадках можливе ураження нирок, утворення каменів і порушення серцевого ритму.
Найпоширеніші помилки – самостійне призначення високих доз, одночасне використання декількох препаратів із вітаміном D без урахування їхнього складу, а також спроби швидко підвищити показник у крові за допомогою великих доз.
Якщо дефіцит підтверджено або є захворювання, що впливають на обмін вітаміну D, схема лікування підбирається індивідуально. Вона може відрізнятися від профілактичної за дозуванням і тривалістю.
Яку головну пораду ви дали б дорослим і батькам щодо вітаміну D?
Не варто сприймати вітамін D як універсальний засіб від усіх проблем зі здоров’ям. Він дійсно необхідний для нормального функціонування організму, але його додатковий прийом має бути обґрунтованим.
Для дітей важливо дотримуватися вікових рекомендацій із профілактики рахіту, особливо протягом перших трьох років життя. Для дорослих – забезпечувати достатнє надходження вітаміну з їжею та добавками за потреби, враховуючи індивідуальні фактори ризику.
Не потрібно самостійно здавати аналізи «про всяк випадок», орієнтуватися на поради з інтернету чи прагнути максимально високого показника 25(OH)D.
Найкраще рішення – обговорити питання профілактики із сімейним лікарем. Він допоможе оцінити стан здоров’я, харчування, спосіб життя та визначити, чи потрібне додаткове обстеження або прийом препарату.
Турбота про здоров’я починається не з кількості добавок у домашній аптечці, а з обґрунтованих рішень, регулярної профілактики та довіри до доказової медицини.
