Вакцинація зробила багато небезпечних інфекцій значно рідшими, але не усунула їх повністю. Сьогодні кір, вітряна віспа та кашлюк залишаються актуальними проблемами дитячого здоров’я. В Україні у 2026 році продовжують реєструвати випадки кору: за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, за перші п’ять місяців року в країні повідомили майже про 1000 випадків цього захворювання. Чому ці інфекції продовжують поширюватися, які ускладнення вони можуть спричиняти та як захистити дитину?
Про це розповість дитячий лікар-інфекціоніст, лікар-педіатр, кандидат медичних наук, доцент Тетяна Веприк.
Теятно Василівна, чому кір, вітряна віспа та кашлюк знову привертають увагу лікарів і батьків? Хіба ці захворювання не можна було контролювати завдяки сучасній медицині?
Важливо розуміти, що контроль над інфекціями не означає їх повного ерадикації (знищення). Вакцинація суттєво знижує ризик захворювання та його тяжких наслідків, проте для підтримання колективного захисту (популяційного імунітету) необхідно, щоб достатня кількість людей мала імунітет — для кору цей показник становить не менше 95%.
Коли в суспільстві накопичується критична маса невакцинованих або не повністю вакцинованих осіб, утворюються так звані «імунні прогалини», і циркуляція збудників відновлюється. Додатковими чинниками є внутрішнє та міжнародне переміщення населення, щільні контакти в дитячих колективах (закладах дошкільної та шкільної освіти), а також несвоєчасна ізоляція хворих через гіподіагностику на ранніх етапах.
За даними ВООЗ, у 2026 році Україна продовжувала реагувати на спалахи кору. Це нагадування про те, що навіть керовані інфекції залишаються реальною загрозою за умов зниження охоплення щепленнями.
Водночас важливо не ототожнювати ці патології. Кір, вітряна віспа та кашлюк мають різну етіологію (вірусна та бактеріальна), суттєво відрізняються за клінічними проявами та стратегіями профілактики. Проте їх об’єднує головне: своєчасна імунізація — це єдиний надійний спосіб запобігти тяжкому перебігу захворювання та його критичним ускладненням.
Почнімо з кору. Чим він небезпечний і як розпізнати захворювання на початковому етапі?
Кір — це висококонтагіозна (надзвичайно заразна) вірусна інфекція з повітряно-крапельним шляхом передачі. Індекс контагіозності сягає майже 100%: до 9 з 10 неімунних осіб, які контактували з джерелом інфекції, інфікуються.
Захворювання починається з катарального періоду: висока лихоманка (до 39–40 °C), виражений риніт, сухий виснажливий кашель, кон’юнктивіт і світлобоязнь. Патогномонічним (найбільш специфічним) симптомом на цьому етапі є поява на слизовій оболонці щік навпроти корінних зубів плям Бельського-Філатова-Копліка — дрібних білуватих цяточок, що нагадують манну крупу на гіперемованому тлі.
На 4–5 день хвороби настає період висипання. Для кору характерний плямисто-папульозний висип та сувора етапність його появи: спочатку за вухами, на обличчі й шиї, на другий день — на тулубі, на третій — на кінцівках. Згодом висип згасає в тому ж порядку, залишаючи тимчасову пігментацію та лущення.
Небезпека кору полягає в його здатності викликати тимчасову, але виражену імуносупресію («імунну амнезію»), що робить організм вразливим до вторинних інфекцій. Серед ускладнень кору — пневмонія (найпоширеніша причина летальності), середній отит, діарейний синдром із вираженим зневодненням, а також важкі ураження ЦНС — коровий енцефаліт та підгострий склерозуючий паненцефаліт (рідкісне, але смертельне віддалене ускладнення).
За підозри на кір батькам категорично не рекомендується відвідувати амбулаторію в загальному порядку. Необхідно зателефонувати лікарю для узгодження алгоритму безпечного огляду чи виклику медичної допомоги, щоб відмежувати контакт із іншими пацієнтами.
Вітряну віспу часто вважають звичайною дитячою хворобою, яку краще просто перенести. Чи справді вона настільки безпечна?
Це поширена й небезпечна омана. Хоча у більшості здорових дітей дошкільного віку вітряна віспа справді має неоскладнений перебіг, вважати її абсолютно доброякісною інфекцією медично некоректно. Збудник — вірус герпесу людини 3-го типу (Varicella Zoster Virus, VZV) — має високу контагіозність і передається повітряно-крапельним шляхом та при прямому контакті з вмістом везикул.
Клінічна картина включає інтоксикаційний синдром (лихоманку, загальну слабкість) та характерний висип, що супроводжується інтенсивним свербежем. Для вітряної віспи притаманний несправжній поліморфізм висипу: через поштовхоподібне висипання на одній ділянці шкіри одночасно присутні плями, папули, везикули (пухирці з прозорим вмістом) та кірочки.
Найбільш часті ускладнення — це вторинні бактеріальні інфекції шкіри та м’яких тканин (абсцеси, флегмони, імпетиго, а у важких випадках — некротизуючий фасциїт та стрептококовий синдром токсичного шоку), спричинені розчісуванням і порушенням цілісності шкірного бар’єру. Крім того, VZV може викликати вірусну пневмонію, мозочкову атаксію, енцефаліт та міокардит.
У групі особливого ризику тяжкого перебігу перебувають немовлята, підлітки, дорослі, вагітні жінки та особи з первинними чи вторинними імунодефіцитами.
Важливо забезпечити правильний гігієнічний догляд за шкірою, коротко стригти нігті дитині для запобігання розчісуванню, а також пам’ятати: для зниження температури при вітряній віспі категорично протипоказаний ібупрофен (через ризик розвитку тяжких інвазивних бактеріальних інфекцій шкіри) — препаратом вибору є виключно парацетамол.
Запобігти хворобі дозволяє вакцинація. Вона є рекомендованою в Україні, а повний курс із двох доз забезпечує понад 95% ефективності у захисті від захворювання та майже 100% захист від тяжких форм і ускладнень.
А що потрібно знати батькам про кашлюк? Чому тривалий кашель не можна ігнорувати?
Кашлюк — це високозаразна бактеріальна інфекція дихальних шляхів, яку викликає Bordetella pertussis. Захворювання має тривалий, стадійний перебіг.
Початок (катаральний період) триває 1–2 тижні та абсолютно імітує звичайну ГРВІ: помірний риніт, субфебрильна температура та сухий кашель, який поступово посилюється, особливо вночі.
Далі настає спазматичний період, який може тривати від 2 до 8 тижнів. Для нього характерні серійні напади кашлю на видиху, що завершуються репризою — судомним, свистячим вдихом через звужену голосову щілину. Напад часто закінчується екторацією (виділенням) густого, прозорого, в’язкого мокротиння або блюванням. Під час нападу спостерігається гіперемія або ціаноз (посиніння) обличчя, набухання шийних вен.
Найбільша небезпека кашлюку загрожує дітям першого року життя, особливо перших місяців народження. У них спазматичний кашель може бути відсутнім, а хвороба маскується під напади апное (зупинки дихання), що становить безпосередню загрозу життю.
Ускладнення кашлюку включають бактеріальну пневмонію, ателектази легень, гіпоксичну енцефалопатію, судоми, а у немовлят — затримку психомоторного розвитку та високі ризики летальності.
Етіотропна терапія передбачає застосування антибіотиків (переважно макролідів). Проте вони суттєво полегшують перебіг хвороби лише за умови призначення в катаральному періоді. Призначення антибіотиків на пізніших стадіях уже не припиняє напади кашлю (які зумовлені дією токсину на кашльовий центр у довгастому мозку), але є необхідним для ерадикації бактерії та припинення заразності пацієнта для оточуючих.
Якщо дитина вже перехворіла або отримала щеплення, чи може вона все одно заразитися?
Жодна вакцина не дає 100% гарантії відсутності ризику інфікування, проте імунізація кардинально змінює прогноз захворювання.
Для кору дві дози вакцини КПК забезпечують специфічний захист на рівні 97–98%. У поодиноких випадках захворювання у вакцинованих (так званий «Breakthrough infection») воно перебігає в атиповій, легкій формі, без розвитку критичних ускладнень.
Що стосується кашлюку, поставакцинальний та постинфекційний імунітет не є довічним і поступово згасає протягом 4–10 років.
Саме тому дорослі та підлітки часто стають джерелом інфікування для немовлят, переносячи кашлюк під маскою «тривалого бронхіту». Для підтримання захисту необхідна ревакцинація (у тому числі щеплення вагітних у III триместрі вакциною АДП-м-в для передачі транплацентарних антитіл новонародженому — так звана стратегія «кокона»).
Після перенесеної вітряної віsourceIP вірус VZV не елімінується з організму повністю, а персистує у латентному стані в гангліях чутливих нервів. При зниженні імунітету в дорослому або літньому віці він може реактивуватися у вигляді оперізувального герпесу (Herpes zoster).
Тому орієнтуватися на «природний імунітет» шляхом перенесення хвороби — це необґрунтований ризик. Оптимальну схему імунопрофілактики завжди варто узгоджувати з лікарем.
Що робити батькам, якщо дитина контактувала з людиною, у якої підтвердили кір, вітряну віспу або кашлюк?
Головне правило — діяти оперативно та не чекати появи клінічної симптоматики. Необхідно негайно зв’язатися з лікарем для оцінки вакцинального статусу та визначення показань до постконтактної профілактики.
1. При контакті з кором:
Нещепленим або частково щепленим особам рекомендовано введення вакцини КПК протягом перших 72 годин після контакту. Це може повністю відвернути розвиток хвороби або пом’якшити її перебіг. Для осіб із протипоказаннями до вакцинації, вагітних та немовлят віком до 6 місяців застосовується нормальний людський імуноглобулін (протягом перших 6 днів після контакту).
2. При контакті з вітряною віспою:
Вакцинація, проведена протягом перших 72–96 годин після контакту, демонструє високу ефективність у запобіганні захворюванню. Для осіб із високим ризиком ускладнень (імунодефіцити) розглядається застосування специфічного імуноглобуліну або противірусних препаратів.
3. При контакті з кашлюком:
Лікар оцінює ступінь ризику та може призначити курс постконтактної антибіотикопрофілактики (зазвичай макролідами) для всіх контактних осіб у сім’ї, незалежно від їхнього вакцинального статусу, особливо якщо в родині є немовлята.
За появи будь-яких «червоних прапорців» (утруднене або прискорене дихання, судоми, паузи в диханні (апное), ознаки зневоднення, порушення свідомості, патологічна сонливість) необхідно негайно викликати бригаду екстреної медичної допомоги.
Які кроки батьки можуть зробити вже зараз, щоб знизити ризик цих інфекцій?
Насамперед потрібно перевірити відповідність щеплень вашої дитини Національному календарю профілактичних щеплень. Нагадаю, що з 1 січня 2026 року в Україні діє оновлений Календар щеплень: другу дозу вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК) діти отримують у 4 роки (раніше — у 6 років). Перша доза, як і раніше, вводиться у 12 місяців. Якщо якісь щеплення було пропущено, зверніться до педіатра для складання індивідуального графіка надолуження (catch-up vaccination).
Також рекомендую розглянути рекомендовані щеплення, які не входять до обов’язкового безоплатного переліку, зокрема вакцинацію проти вітряної віспи.
Не займайтеся самолікуванням: не призначайте дитині антибіотики чи противірусні засоби самостійно, не використовуйте народні методи та не намагайтеся самостійно інтерпретувати висип чи кашель.
Вакцинація — це не формальність для довідки у садок чи школу. Це науково доведений, безпечний та найефективніший інструмент захисту життя і здоров’я вашої дитини, а також свідомий внесок у безпеку суспільства та захист тих дітей, які через важкі медичні протипоказання не можуть бути щеплені.
