«Вип’ю те, що минулого разу допомогло», «Мамі призначали – і мені допоможе», «Фармацевт порадив», «Побачив рекомендацію в соцмережах» – знайомі сценарії?
Самолікування часто здається нешкідливим. Особливо якщо йдеться про препарати, які можна придбати без рецепта. Проте навіть звичайне знеболювальне чи жарознижувальне має показання, протипоказання та потенційні побічні ефекти.
Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує, що неправильне використання ліків, зокрема самолікування рецептурними препаратами, надмірне застосування медикаментів і неправильне дозування, може створювати ризики для здоров’я.
Про те, чому не варто самостійно призначати собі лікування та які помилки трапляються найчастіше, розповідають лікарі-терапевти медичного центру VISE clinic.
Чому люди так часто призначають собі ліки самостійно?
Причин багато. Найчастіше люди орієнтуються на власний попередній досвід: якщо певний препарат колись допоміг, вони вважають, що він буде доречним і наступного разу. Також люди часто довіряють порадам родичів, друзів, знайомих або рекомендаціям із соціальних мереж. Ще один фактор – небажання витрачати час на консультацію лікаря.
Але проблема полягає в тому, що однаковий симптом не обов’язково означає однакову причину.
Наприклад, головний біль може виникати через недосипання, мігрень, підвищення артеріального тиску, інфекцію або цілу низку інших причин. Відповідно, і лікування в кожній ситуації може бути різним. Тому завдання лікаря – не просто «усунути симптоми», а знайти першопричину.
Але якщо препарат продається без рецепта, хіба він не є безпечним?
Ні. «Без рецепта» не означає «абсолютно безпечний». Будь-який лікарський препарат має користь і потенційні ризики. Навіть звичайні знеболювальні можуть мати протипоказання або взаємодіяти з іншими препаратами.
Наприклад, деякі нестероїдні протизапальні препарати можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч, особливо у людей із певними факторами ризику. FDA (Управління з контролю за продуктами і ліками США) окремо наголошує, що навіть поширені препарати, такі як аспірин, можуть спричиняти серйозні побічні ефекти, зокрема кровотечі та проблеми з нирками.
Тому перед прийомом препарату важливо враховувати не лише скарги пацієнта, а й вік людини, супутні захворювання, алергії, інші ліки, які вона приймає.
Які ліки люди найчастіше приймають самостійно?
Це дуже широкий спектр. Найчастіше це знеболювальні та жарознижувальні препарати, засоби від застуди, препарати «для шлунка», антигістамінні, заспокійливі засоби, вітаміни та БАДи.
Окрема проблема – антибіотики. Людина може вирішити, що якщо минулого разу при схожих симптомах їй призначали антибіотик, то його можна повторити самостійно. Але антибіотики діють на певні бактеріальні інфекції та не лікують вірусні захворювання, зокрема застуду та грип.
Неправильне застосування антибіотиків сприяє розвитку антибіотикорезистентності – коли бактерії стають стійкими до препаратів і лікувати інфекції стає складніше. В майбутньому це може призвести до того, що не буде чим лікувати найпоширеніші бактеральні інфекції, такі як: пневмонії, отити, тощо.
Чому небезпечно приймати антибіотик «на всяк випадок»?
Тому що антибіотик не є універсальним препаратом «від будь-якої інфекції», в тому числі не є профілактикою імовірності виникнення бактеріальної інфекції.
Якщо захворювання має вірусну природу, антибіотик не допоможе швидше одужати. Водночас він може спричинити побічні реакції та сприяти формуванню антибіотикорезистентності.
Наприклад, CDC (Центри з контролю та профілактики захворювань США) прямо рекомендує не приймати антибіотики, якщо вони не потрібні, не використовувати препарати, призначені іншій людині, і не зберігати залишки антибіотика «на наступний раз».
Тому рішення про необхідність антибіотика має базуватися на клінічній оцінці пацієнта, а не на тому, що «минулого разу допомогло».
А якщо людина вже має препарат, який їй колись призначав лікар?
Тут важливо розділяти дві ситуації. Якщо лікар призначив препарат для тривалого лікування певного захворювання, пацієнт має дотримуватися узгодженої схеми та не змінювати її самостійно.
А от переносити старе призначення на новий епізод хвороби не варто. Навіть якщо симптоми здаються абсолютно однаковими, причина може бути іншою. Крім того, за цей час могли змінитися стан здоров’я, інші препарати, які приймає людина, або ризики побічних реакцій.
Чи потрібно звертатися до лікаря при кожному нежитю або головному болю?
Звичайно, ні. Не кожен симптом потребує негайної консультації. Важливо розуміти межу між відповідальним самолікуванням і самопризначенням рецептурних або потенційно небезпечних препаратів.
Людина може мати базові навички симптоматичної допомоги при легких станах, але якщо симптоми сильні, незвичні, тривалі, повторюються або стан погіршується – варто звернутися до лікаря.
Особливо це важливо, якщо є висока температура, задишка, сильний або незвичний біль, порушення свідомості, виражена слабкість, кровотеча чи інші симптоми, які можуть свідчити про серйозний стан.
А як щодо рекомендацій із соціальних мереж?
Варто ставитися до них, як до джерела загальної інформації, а не як до персонального призначення. Навіть якщо відео записав лікар, воно не враховує конкретну медичну історію кожного глядача.
Доказова медицина передбачає не лише вибір препарату, який загалом працює при певному захворюванні, а й оцінку того, чи підходить конкретне лікування конкретній людині.
Саме тому під час консультації важливо повідомляти лікарю про всі препарати, БАДи та інші засоби, які ви приймаєте. NICE (Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги Великої Британії) рекомендує залучати пацієнта до спільного ухвалення рішень щодо медикаментозного лікування та обговорювати очікувану користь, ризики й можливі побічні ефекти.
Яку головну помилку пацієнтам варто перестати робити?
Не потрібно сприймати ліки як універсальне рішення на будь-який симптом. І ще одна важлива річ: не варто боятися ставити лікарю запитання.
Якщо вам призначили препарат, ви маєте право знати, навіщо він потрібен, який очікується ефект, як його приймати, які можуть бути побічні реакції та коли потрібно повторно звернутися до лікаря.
Це не означає недовіру до лікаря. Навпаки – це нормальна частина відповідального ставлення до власного здоров’я.
Що можна порадити людині, яка стоїть перед аптекою і думає: «Що мені купити від цього симптому?»
Зупинитися і поставити собі кілька запитань. Що саме я хочу лікувати? Чи знаю я причину цього симптому? Чи приймаю я інші препарати? Чи є в мене хронічні захворювання або алергії? Чи не погіршився мій стан?
Якщо відповідь на ці запитання викликає сумніви – краще спочатку отримати професійну медичну пораду.
Ліки можуть бути дуже ефективними, коли вони правильно підібрані. Але неправильний препарат, неправильна доза або неправильна тривалість лікування можуть не лише не допомогти, а й нашкодити.
Тому найкращий принцип – не «лікуватися найсильнішим препаратом», а використовувати саме те лікування, яке потрібне конкретно вам.
