У неділю, 14 червня, щороку відзначають Всесвітній день донора крові. Про те, чи безпечною є здача крові, яку перевірку проходять потенційні донори та на які вірусні захворювання їх перевіряють розповідає лікар-інфекціоніст медичного центру VISE clinic Андрій Процик.
Андрію Любомировичу, чому одним із важливих моментів донорства є безпека донорської крові?
Люди, які жертвують свою кров, роблять добру справу. Проте існує ризик разом із кров’ю передати й різноманітні інфекційні хвороби. Тому, якщо ми говоримо про безпеку донорства, то цю тему умовно можна поділити на дві частини: безпека донора, тобто того, хто здає кров, і безпека реципієнта, того, хто цю кров отримав.
Що стосується донорів, у сучасних умовах розвитку медицини, якщо дотримуватися всіх правил, ризик інфікування наближається до нуля. Чому? Тому що кров у донорів забирають системами для забору крові в центрах переливання крові.
Трансфузіологи краще в цьому розуміються, але на сьогодні лікарі користуються одноразовими системами, які є стерильними, їх відкривають безпосередньо при пацієнтові, а це знімає ризик інфікування.
Раніше використовували багаторазові системи, їх стерилізували, але ризики зараження, звичайно, були. Зараз цього не відбувається.
А як щодо безпеки реципієнта?
Колись, в давні часи, кров майже одразу переливали від однієї людини іншій. Зараз це не практикують. А ще переважно переливають лише компоненти крові. Тому коли кров беруть у пацієнта, то вона уже перевірена.
У нас часто виникає така ситуація, що в соцмережах публікують пост: потрібно здати кров для когось. І добра людина, яка хоче допомогти, біжить здавати кров, але, швидше за все, ця кров саме тій конкретній людині не дістанеться. Коли є запит на рідкісну групу крові, то це запит на наповнення банку крові. Кров не може бути використана відразу, тому що цю людину, мова про донора, треба перевірити.
Як саме перевіряють донорів крові?
Перевірки відбуваються двома різними методами, я говорю і про Україну, і про світ. Існують загальні правила. Людина, яка вперше прийшла здавати кров, повинна пройти повне обстеження. Також є постійні донори.
Постійними донорами бути набагато вигідніше. По-перше, ці люди знають саму процедуру, по-друге, усвідомлюючи, що вони – донори, вони змінюють свій спосіб життя, уникають ризику підхопити якусь з інфекцій, які найчастіше можна передати під час донації. З такими людьми значно легше працювати. Але враховуючи, що постійних донорів в Україні є небагато, а ще кількість донорів зменшилася, зважаючи на військовий час, в центрах переливання крові раді всім наявним донорам.
Що ви можете сказати про безпеку донорської крові?
Існують чотири інфекції, про які лікарі дбають в першу чергу, аби одна людина не передала їх іншій. Це ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит B, вірусний гепатит C і сифіліс. Коли відбувається забір крові у пацієнта, в першу чергу проводять обстеження на наявність цих збудників. Є різні методи обстеження: метод ІХЛА, метод ІФА, перевірка антитіл, за допомогою яких можна дізнатися про інфікування.
Відразу скажу, що діагностика може відбуватися в кілька етапів, і один тест – це не показ того, що пацієнт може чи не може бути донором.
Також, з точки зору інфекційних хвороб, донорство є корисним, адже більшість людей, які себе почувають нормально, не обстежуються у лікарів. Такий у нас, на жаль, діє принцип. Але люди, які вважають, що здорові та вирішують здати кров, можуть безкоштовно обстежитися на ці захворювання. Якщо після перевірки виявляють щось позитивне, тоді їх направляють до лікаря-інфекціоніста, який має інтерпретувати ці обстеження, провести додаткові обстеження, визначити тактику лікування і, взагалі, встановити діагноз. Тому перед донорством можна провести скринінг організму.
Якщо в людей виявлено одне зі згаданих вище захворювань, то вони не можуть бути донорами. Ці захворювання мають хронічний перебіг і, в принципі, такі люди не можуть бути донорами по життю.
Також існують захворювання, збудники яких можуть зберігатися в крові певний час, навіть якщо людина почуває себе нормально. Це такі захворювання, як Т-лімфотропний вірус людини першого і другого типу, це бабезіоз, лейшманіоз, а саме його підвид Кала-азар, це тропічне захворювання, трипаносомоз, а саме хвороба Чагаса. Сюди може відноситися й малярія. Малярія для нас ніби екзотичне захворювання, але якщо людина, наприклад, була кілька місяців тому чи рік тому в Африці, перехворіла на малярію, то збудник хвороби в її крові зберігається.
Коли людина приходить в центр переливання крові, особливо вперше, вона заповнює анкету.
Анкета доволі велика, там дуже багато пунктів, і людина детально відповідає стосовно того, на які хвороби вона хворіла або які вона підозрює, чи їздила в тропічні країни і чи могла заразитися.
Все ж якими є фактори ризику?
Фактори ризику можуть бути різними, це захворювання, які передаються через біологічні рідини: кров, рідини статевих органів, грудне молоко. Але питання в тому, що коли ми збираємо анамнез перед донорством, то також запитуємо, чи у пацієнта були якісь хірургічні втручання, навіть стоматологічні, коли має місце порушення цілісності ясен. Чи пацієнту робили татуювання, або інші косметологічні інвазивні процедури. Інвазивні, тобто пов’язані з потенційним контактом з кров’ю чи з іншими рідинами. Також фактором ризику може бути статевий контакт.
Коли людина на ці всі питання відповість, ми можемо відразу відсіяти деяких людей, щоб їх зайвий раз не обстежувати, тому що це займає час і ресурси Але кров після забору тестується, зберігається і таким чином вже потім йде або не йде в роботу.
Якщо людина планує бути донором, то вона повинна уникати факторів ризику, які потенційно можуть призвести до інфікування.
Скажімо, якщо ця людина вирішила зробити татуювання, чи мала оперативне втручання, тоді треба відтермінувати донацію. Є різні ситуації, але базова рекомендація – це 6 місяців, тому що за 6 місяців, якщо людина інфікувалася, то в неї вже мали би виникнути якісь прояви хвороби.
Звісно, переливання крові – це завжди ризик. Тому ми повинні пам’ятати про вірусну інфекційну безпеку.
Чи справді регулярні донації є корисними для організму донора крові?
Якщо людина молода, здорова, її клітини крові, як і всі клітинні організми, мають свій вік, термін придатності, якщо так можна сказати. Коли вони гинуть, то на зміну їм проходять інші. Донації крові, які здійснюються в невеликих кількостях, не несуть великого стресу для здорового організму. Це фактор, який стимулює утворення нових клітин і, скажімо так, оновлення складу крові. Все ж не варто здавати кров надто часто, тому що організм може думати, що це якась патологічна крововтрата.
Не всі охочі можуть стати донорами, але це лише тому, що безпека для лікарів стоїть на першому місці.
