12 вересня відзначають день надання першої медичної допомоги. З цієї нагоди Доктор Філософії (PhD), лікар з невідкладних станів, дитячий кардіоревматолог медичного центру VISE clinic Христина Лазуркевич розповість, як надати таку допомогу, як не нашкодити людині та чому знання про надання першої допомоги є вкрай важливими.
Христино Олегівно, коли ми говоримо про першу допомогу, що найважливіше пам’ятати людині, яка не має медичної освіти?
Домедична допомога – це не про те, аби робити дії, які робить лікар, щоб поставити діагноз. Це про те, що коли опиняєшся в ситуації, у якій біля тебе поруч людина, яка потребує допомоги, не розгубитися і максимально допомогти їй в тих умовах, у яких ви опинилися. Допомогти тими засобами, які під руками. І вчасно покликати на допомогу людей з медичною освітою.
Існує фраза: найгірша допомога – це та, яка була не надана через страх зробити щось не так.
Люди справді бояться зробити щось не так, і через цей страх не надають жодної допомоги. Про це можна по-різному говорити. Але якщо людина свідома, то вона не просто буде хотіти допомогти, а буде навчатися, буде цікавитися відповідною інформацією, книгами, курсами, яких зараз є дуже багато, до того ж чимало з них – безкоштовні, на безоплатній основі.
Особливо в час повномасштабної війни з’явилося чимало пропозицій таких курсів, де можна навчитися надавати першу медичну допомогу. Головне – цього захотіти. Це перше.
Друге – дійсно, інколи краще не допомагати, ніж зробити людині гірше. Але все залежить від стану людини, бо коли людина по-справжньому втрачає життя, то не надати їй допомогу – злочин. Час завжди грає проти людини, і якщо час втрачено, то його вже не повернути.
Якщо людина не медик за професією, вона все ж має знати базові речі. Хоча б заради своїх рідних. Ви можете опинитися в горах, на дачі, у місцевості, коли на приїзд швидкої допомоги треба очікувати дуже довго. Може виникнути ситуація: часу немає і ти втрачаєш найріднішу людину у світі. Якщо про це задуматися хоч на секунду, то питання про доцільність знань про надання першої медичної допомоги не виникатиме.
Чи справді варто працювати за правилом, що краще робити щось, ніж не робити нічого?
Усе це крайнощі, я дуже їх не люблю. Все залежить від умов, залежить від стану людини. Краще навчитися і уміти надавати домедичну допомогу.
Неправильне інше: інколи люди хочуть щось зробити для потерпілого і починають згадувати, що колись їм розказували, де вони щось чули чи бачили. І починають робити якісь речі, які робити не можна, будучи переконаними, що так робити навіть треба.
Тому якщо вже надавати допомогу, то треба робити це якісно. Але для цього треба вчитися.
Існують такі критичні стани, коли треба викликати «швидку», але поки ти її викликаєш, треба виконати дуже багато дій.
Наприклад, це раптова смерть, коли людина раптово просто падає і помирає, перебуває у клінічній смерті. І для цього треба знань, щоб розпізнати цю клінічну смерть, розпізнати, що людина перебуває в цьому стані і, відповідно, провести серцево-легеневу реанімацію.
Зараз існує багато курсів і я закликаю усіх пройти ці курси, щоб уміти правильно проводити серцево-легеневу реанімацію, правильно здійснювати натиски на грудну клітку, правильно вентилювати, робити штучне дихання, навіть скористатися автоматичним зовнішнім дефібрилятором.
Ці знання не можна отримати самостійно, цьому треба навчитися. Але виникає саме той стан, коли людина не може чекати, бо навіть якщо «швидка» приїде вчасно, для людини цей згаяний час може бути невідворотним. А якщо все зробити вчасно, ви можете подарувати людині шанс на життя. Це також стосується кровотеч.
Зараз ми перебуваємо в стані війни і ризики травмування і кровотеч зросли. Що робити, коли люди травмовані, коли кровотеча? Як її зупинити?
Перші дії при зупинці кровотечі теж, як на мене, повинна знати кожна людина. Але це не стосується війни. Можна отримати травму вдома, під час прогулянки чи подорожі. Так, під час війни ризики зростають, але і без війни існує велика кілька ситуацій, коли нам потрібні відповідні знання, як допомогти.
Це стосується і людини, в якої почалися судоми. Таких станів, при яких треба знати, що робити, я можу перелічити багато. Просто треба знати, як допомогти, поки чекаєте на «швидку», а що абсолютно заборонено робити. Треба розуміти, як поводитися, коли людина знепритомніла. Як полегшити її стан? Як зробити для неї очікування медичної допомоги безпечним і навіть комфортним?
Чи є універсальний алгоритм, за яким варто діяти, коли ми стали свідком того, що людині раптово стало погано?
Так, такий алгоритм існує. Перш за все, треба розпізнати, чи людина жива, непритомна і жива, чи непритомна і вже перебуває в стані клінічної смерті. Тобто, чи варто використовувати алгоритм порятунку, який діє при стані клінічної смерті? Чи треба просто контролювати її стан і очікувати на прибуття швидкої медичної допомоги.
Де можна навчитися, як правильно надавати першу домедичну допомогу? Як правильно обрати такі курс
На це питання складно відповісти. Насамперед, краще обрати сертифіковані курси.
Навчання від всеукраїнської ради реанімації є сертифікованим. По такому ж сертифікату від всеукраїнської ради реанімації працюють Мальтійська служба допомоги і Хартія, вони мають відповідних інструкторів.
Після таких курсів ти вийдеш з чітким розумінням, що робити, якщо опинишся в такій ситуації. І мова не лише про теоретичні знання, а про освоєння їх на практиці.
Також в Медичному університеті Івано-Франківська та Івано-Франківському центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф можна цьому навчитися, у них теж діє тренінговий центр.
Щороку, 16 жовтня, відзначають Всесвітній день перезапуску серця. Перезапуск серця — це серце, яке зупинилося і яке відновило свою життєдіяльність завдяки правильним, коректним діям. У Івано-Франківську щороку на Вічевому Майдані медики з різних лікарень, з різних служб проводять для містян експрес-курс. Можна прийти та відчути, що таке порятунок людини. Адже увесь світ підтримує поширення знань про набуття навиків порятунку життя.
Одна відповідь